пятница, 25 сентября 2015 г.

Відомості про Петра Яцика


                                                                       Петро Яцик
                    Петро Яцик(7 липня 1921—8 листопада 2001) — канадський підприємець українського походження, відомий меценат і філантроп.  Зробив великий вклад у фінансування українознавства на Заході. Петро Яцик є одним із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США),Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.
                  Петро Яцик пожертвував мільйон доларів на історичні дослідження при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки П. Яцику відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. З його допомогою видано багато наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевського на англійську мову), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума пожертв мецената на українські інституції перевищує 16 мільйонів доларів.
                 Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 році, а до свого вісімдесятиліття — орденом князя Ярослава Мудрого Указом Президента України Л. Д. Кучми.
                                                                    КОРОТКА БІОГРАФІЯ
                 Петро Яцик народився у 1921 році в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині. Після другої світової війни опинився в таборі переміщених осіб у Німеччині, з якого переправся до Канади. Працював на різних роботах, торгував книгами, меблями, а згодом перейшов у житлове будівництво. Сьогодні його фірми знають не лише у Торонто, а й усій провінції Онтаріо
               Ще з кінця 50-тих років Петро Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Він став першим меценатом багатотомної «Енциклопедії українознавства», що видавалися у повоєнні роки. Найбільш відомим проектом, профінансованим П.Яциком, стало видання англійською мовою «Історії України-Руси» М.Грушевського. На переклад і друк цієї монументальної праці меценат пожертвував 15 млн. доларів.
              Благодійницька діяльність П.Яцика зробила його знаним і популярним серед українців у західному світі.
              Петра Яцика обирають почесним доктором права Гарвардського університету, він входив до Наглядової ради Колумбійського університету, став науковим консультантом Альбертського і Торонтського університетів.
             Він уперше виступив з пропозицією проведення в україні мовного конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що об’єднує представників бізнесу багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його переможців. Вагомий внесок у фінансуванні конкурсу зробив сам Петро Яцик.
             Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році.
              2003 року у 4 Міжнародному конкурсі знавців української мови взяло участь 5 млн. осіб. Цей конкурс проходив уже без участі його ініціатора та мецената – Петро Яцик пішов із життя.
              За рішенням Ліги українських меценатів, конкурсу було присвоєно ім’я Петра Яцика.
              У День української писемності та мови – 9 листопада – традиційно розпочинаються ось уже декілька років поспіль перші етапи Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.
             Хто він, Петро Яцик?
             Петро Дмитрович Яцик народився у селянській родині 7 липня 1921 р. у селі Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області. Закінчив семирічну школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. У 1944 році емігрував на Захід, проживав у Німеччині. У 1947 році закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі, в якому вивчав економіку. З 1949 року проживав у Канаді, де був власником і президентом приватної будівельної фірми. Помер Петро Яцик 8 листопада 2001 р.
           Це був далекоглядний і працелюбний канадський підприємець українського походження,  всеохоплююча й пристрасна любов якого до України, бажання бачити вільною свою Вітчизну, яку населяють мудрі, сповнені гідності, та позбавлені комплексів меншовартості люди, є достойним прикладом для всіх нас. Він був уродженим духовним лідером, людиною самостійного державницького мислення і незалежної позиції. Ще задовго до падіння радянської імперії Петро Яцик вклав гроші у проекти фундаментального для Української держави значення: видання історичних творів М.С.Грушевського, створення вільної української енциклопедії, започаткування дитячого конкурсу української мови, спрямованого в майбутнє нашої держави. Сума його пожертв на українські дослідження у  найпрестижніших університетах США і Канади і в інших країнах західного світу перевищує 16 мільйонів доларів.
        За багатолітню меценатську діяльність Указом Президента України Л.Д.Кучми Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 р. та орденом князя Ярослава Мудрого до його вісімдесятиліття (2001 р.).
         У листопаді 2000 р. стартував перший Міжнародний конкурс знавців української мови, метою якого є утвердження української мови як державної в Україні та популяризація у світі. Організатором конкурсу є Ліга Українських меценатів, яку організував Петро Яцик. У 2014 році відбувся п’ятнадцятий конкурс. 
         За повідомленням організаторів, у конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика щороку бере участь до 5 мільйонів школярів та студентів з 27 країн світу.
         У цьому році конкурс під загрозою зриву: до цього часу немає наказу міністра освіти й науки про його проведення.
         Петро Яцик був будівельником у широкому смислі слова. Він будував не тільки житлові комплекси і промислові об’єкти. Він заклав фундамент для утвердження української мови, для її відродження. Невже ми допустимо, щоб цей фундамент зруйнували?


Комментариев нет:

Отправить комментарий