Літературна карта Голованівщини
Асауленко Ольга Іванівна народилася 6 вересня 1956 року в смт
Голованівськ у робітничій сім’ї на берегах річки Кайнари. Бібліотекар за фахом.
Перші спроби писати вірші розпочала у випускному класі. Її поезії друкувалися у
газетах «Там, де Ятрань…», «Вісник Голованівщини», «Кіровоградська правда»,
«Україна-центр», «Культура і життя», московському альманасі «Ліра». Ольга
Іванівна – лауреат літературно-мистецької премії імені Степана Васильовича
Шеврякова.
Гаранін Володимир Михайлович народився 5 лютого 1934 року у с. Троянка.
Закінчив філологічний факультет Одеського
державного університету ім. І.І.Мечникова, працював у партійних органах
та в системі Міністерства внутрішніх справ. Відповідальний секретар Одеської
обласної організації НСПУ. Володимир Михайлович плідно працює в жанрах сатири і
гумору, філософської лірики, прози, публіцистики, літературної критики та
мовознавства. Автор поетичних збірок: «Доброзичливий Горобець», «Червоні
світанки», «Щиро кажучи», «Притчі про козака Мамая», «Четрертий вимір», «Голубі
серпанки», «Мементо морі», «Осінні мелодії», «Ну що б, здавалося, слова…», «»Як
парость виноградної лози», «Еней був парубок моторний», «Звична справа»,
літературознавчих книг: «Віктор Дзюба», «Реве та стогне Дніпр широкий». Лауреат
премії імені Степана Олійника.
Григорук Євген Максимович народився 6 січня 1899 року у с.
Троянка в родині сільського писаря. Початкову освіту здобув від свого батька.У
1916 році успішно закінчив Балтську вищепочаткову школу. Навчався у
Феодосійському вчительському інституті. Під час громадянської війни був одним
із керівників партійної і повстанської роботив окупованих місцевостях України.
У травні 1921 року Є.М.Григорука перевели до Харкова на посаду члена колегії
Всеукрвидаву. 24 жовтня 1922 року після важкої хвороби перестало битися серце
поета і революціонера. Літературна спадщина Євгена Григорука складається з
більш ніж двадцяти українських поезій і півтора десятка творів російською
мовою.
Ковальчук Микола Силович народився 12 грудня 1918 року в с.
Полонисте, закінчив Уманське педагогічне училище, навчався в Севастопольському
артилерійському училищі. Воював, був у полоні, утік. Потім знову фронт. Дійшов
до Берліну. Має бойові ордени та медалі. Понад сорок років Микола Силович
викладав історію. Успішно закінчив Уманський учительський інститут, а потім –
Одеський університет. Працював у Полониській семирічній школі, Йосипвській
восьмирічній (Ульяновський район). Найдовше ( в тому числі директором школи) –
с.Кримка Первомайського району, що на Миколаївщині, де проживає нині. Автор
таких книг: «Оточення вогневе»,»Шепіт хвиль Ятранських», «Не було щастя
зранку», «Розбурхана Ятрань», а також книг про рідне село та сусідню Давидівку, багатьох краєзнавчих
досліджень. Лауреат премії імені С.В.Шеврякова.
Лужанський Володимир Омелянович народивсмя в с. Липовеньке 1 травня
1941 року. Після закінчення школи навчався в Одесі. Працював у с. Липовеньке
кіномеханіком. Почав писати вірші з четвертого класу, оспівував рідну природу
та возвеличував земляків-хліборобів. Його вірші публікувалися в місцевих та
джержавних газетах. В.Лужанський дуже мріяв про видання власної збірки віршів
та гуморесок, але смерть, яка настала після тяжкої хвороби 15 червня 1986 року,
стала на заваді здійснення цієї мрії.
Мороз Валентин Леонідович народився 31 січня 1938 року в м,
Кіровоград. Дитячі роки пройшли у с. Люшнювате. Закінчив філологічний факультет
Одеського державного університету. Працював відповідальним секретарем Одеської
обласної організації НСПУ. Автор поетичних збірок: «Говоріть, колоски,
говоріть», «Ми-земля», «Дерево на обрії», «Білий-білий сніг», «Тінь дощу»,
«крило трави», «Крізь пам’ять», «Земле моя, доле моя», «У ритмі сонця»,
«Осінній сад», «Моя душа – як пташка на долоні», «Ім’я тобі – кохана. Вибрана
любовна лірика», «Дорога в осінь.Вибрані поезії». Лауреат літературних премій
ім. П.Тичини, ім. Е.Багрицького.
Павловський Станіслав Степанович народився 11 січня 1946 року на
станції Ємилівка. Згодом родина переїхала у м. Первомайськ Миколаївської
області, де виріс майбутнійпрозаїк і здобув середню освіту. Закінчив
філологічний факультет Київського державного університету і. Тараса
Шевченка.Працював завідувачем редакцій видавництв «Мистецтво» та «Молодь».
Автор книги «Чиста вода з Бугу», до якої ввійшли оповідання, сатирично –
гумористичної книги «Бути цього не може та роману «Бронтозаври на випасі».
Помер 2010 року.
Полянецький Віктор Анатолійович народився 15 жовтня 1951 року в с.
Капітанка. Закінчив Харківський інститут культури та філологічний факультет
Харківського державного університету. Працював директором Капітанського
сільського будинку культури, автором, редактором заводського радіомовлення,
директором літературного музею, журналістом. Нині головний редактор газети «Южная
магистраль» Південної залізниці. Член НСПУ, член Спілки журналістів України.
Автор таких книг: «З буднів складається життя» (1997), «На благо» (1998), «Доки
серце болить» (2002), «За другим каменем» (2003), «На гостинах» (2006). «З
чистої води» (2007), «Третім часом» (2008), в перекладі російською мовою –
«Калина візрела»(2004), в перекладі білоруською – «Бацьку сустракай» (2005).
Лауреат премій імені Петра Василенка, імені Кості Гордієнка, імені Степана
Шеврякова. У 2007 році книга «На гостинах» відзначена Міжнародною премією фонду
Воляників-Швабінських при фундації Вільного університету в Нью-Йорку (США), у 2010 році книга «З чистої
води» - Всеукраїнською літературною премією імені Михайла Чабанівського.
Розвозчик Петро Іларіонович народився 13 серпня 1957 року в с.
Вербове. Середню освіту здобув у Голованівській СШ №1. Закінчив Київський
державний університет імені Тараса Шевченка. Працював у школі, зараз начальник
відділу довузівської підготовки Білоцерківського інституту економіки та управління
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Заслужений учитель України. Автор таких книг:
«Коні волі», « На долонях подорожника», «Земля Світовида». Член НСПУ. Лауреат
премії імені І.С.Нечуя-Левицького.
Сиволап Петро Спиридонович народився
1 січня 1929 року в с. Полонисте. Студенто Львівського університету ім.
І.Франка уже виступав як сформований поет. На його вірші композитори писали
музику, їх друкували газети й журнали. З часом вийшла перша книга лірики
«Калинова Ятрань», яку тепло сприйняли читачі. Потім були «Дев’ятий вал», «Голос землі»… Багато років
Петро Спиридонович працював на журналістській ниві, що сприяло вдосконаленню
його творчості. Лауреат премії імені Юрія Яновського.
Ткаченко Сергій Іванович- поет,
перекладач. Член НСПУ, кандидат філологічних наук. Народився 13 травня 1951
року в с.Ново-Шепеличі Кіївської області. Дитячі роки пройшли в с. Свірневе,
Голованівську та Ульяновці. Автор збірок поезій та перекладів: «Сповідь
правнука сільського писаря», «Ужинок осміннього поля», «Храм Дани». Редактор
журналу «Ятрань». Працює в ООН (Нью-Йорк, США).
Чамлай Борис Феоктистович народився 10 квітня 1931 року в
с.Розкішне. Навчався в Кіровоградському державному педагогічному університеті.
У цей же час майже у кожному номері студентської багатотиражки «Радянський
студент» зустрічаються його публікації: замальовки, нариси, поезії і, звісно ж,
байки. Але до Спілки письменників України
Борис Чамлай увійшов в першу чергу як гуморист, маючи три книги. Усі
книги містять байки, гумористичні мініатюри. Збірку «Власна думка» свого часу
видала стотисячним тиражем «Бібліотека «Перця». Остання книга гумориста
«Ментальність диявола» побачила світ за рік до його смерті – у 2000 році.
Шевряков Степан Васильович
народився 22 травня 1937 року в селищі Головапнівськ. У 1958 році закінчив
Миколаївський державний педагогічний інститут, філологічний факультет. Працював
учителем, директором школи, інспектором шкул відділу освіти Голованівської
райдержадміністрації. Автор поетичних збірок «Ватерлінія серця» (1994),
«Заповітне»(), які вже видали після його смерті дружина та донька. Помер 28
січня 1982 року.
