суббота, 6 сентября 2014 г.

Літературна Голованівщина



Літературна карта Голованівщини

Асауленко Ольга Іванівна народилася 6 вересня 1956 року в смт Голованівськ у робітничій сім’ї на берегах річки Кайнари. Бібліотекар за фахом. Перші спроби писати вірші розпочала у випускному класі. Її поезії друкувалися у газетах «Там, де Ятрань…», «Вісник Голованівщини», «Кіровоградська правда», «Україна-центр», «Культура і життя», московському альманасі «Ліра». Ольга Іванівна – лауреат літературно-мистецької премії імені Степана Васильовича Шеврякова.
Гаранін Володимир Михайлович народився 5 лютого 1934 року у с. Троянка. Закінчив філологічний факультет Одеського  державного університету ім. І.І.Мечникова, працював у партійних органах та в системі Міністерства внутрішніх справ. Відповідальний секретар Одеської обласної організації НСПУ. Володимир Михайлович плідно працює в жанрах сатири і гумору, філософської лірики, прози, публіцистики, літературної критики та мовознавства. Автор поетичних збірок: «Доброзичливий Горобець», «Червоні світанки», «Щиро кажучи», «Притчі про козака Мамая», «Четрертий вимір», «Голубі серпанки», «Мементо морі», «Осінні мелодії», «Ну що б, здавалося, слова…», «»Як парость виноградної лози», «Еней був парубок моторний», «Звична справа», літературознавчих книг: «Віктор Дзюба», «Реве та стогне Дніпр широкий». Лауреат премії імені Степана Олійника.
Григорук Євген Максимович народився 6 січня 1899 року у с. Троянка в родині сільського писаря. Початкову освіту здобув від свого батька.У 1916 році успішно закінчив Балтську вищепочаткову школу. Навчався у Феодосійському вчительському інституті. Під час громадянської війни був одним із керівників партійної і повстанської роботив окупованих місцевостях України. У травні 1921 року Є.М.Григорука перевели до Харкова на посаду члена колегії Всеукрвидаву. 24 жовтня 1922 року після важкої хвороби перестало битися серце поета і революціонера. Літературна спадщина Євгена Григорука складається з більш ніж двадцяти українських поезій і півтора десятка творів російською мовою.
Ковальчук Микола Силович народився 12 грудня 1918 року в с. Полонисте, закінчив Уманське педагогічне училище, навчався в Севастопольському артилерійському училищі. Воював, був у полоні, утік. Потім знову фронт. Дійшов до Берліну. Має бойові ордени та медалі. Понад сорок років Микола Силович викладав історію. Успішно закінчив Уманський учительський інститут, а потім – Одеський університет. Працював у Полониській семирічній школі, Йосипвській восьмирічній (Ульяновський район). Найдовше ( в тому числі директором школи) – с.Кримка Первомайського району, що на Миколаївщині, де проживає нині. Автор таких книг: «Оточення вогневе»,»Шепіт хвиль Ятранських», «Не було щастя зранку», «Розбурхана Ятрань», а також книг про рідне село  та сусідню Давидівку, багатьох краєзнавчих досліджень. Лауреат премії імені С.В.Шеврякова.
Лужанський Володимир Омелянович народивсмя в с. Липовеньке 1 травня 1941 року. Після закінчення школи навчався в Одесі. Працював у с. Липовеньке кіномеханіком. Почав писати вірші з четвертого класу, оспівував рідну природу та возвеличував земляків-хліборобів. Його вірші публікувалися в місцевих та джержавних газетах. В.Лужанський дуже мріяв про видання власної збірки віршів та гуморесок, але смерть, яка настала після тяжкої хвороби 15 червня 1986 року, стала на заваді здійснення цієї мрії.
Мороз Валентин Леонідович народився 31 січня 1938 року в м, Кіровоград. Дитячі роки пройшли у с. Люшнювате. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету. Працював відповідальним секретарем Одеської обласної організації НСПУ. Автор поетичних збірок: «Говоріть, колоски, говоріть», «Ми-земля», «Дерево на обрії», «Білий-білий сніг», «Тінь дощу», «крило трави», «Крізь пам’ять», «Земле моя, доле моя», «У ритмі сонця», «Осінній сад», «Моя душа – як пташка на долоні», «Ім’я тобі – кохана. Вибрана любовна лірика», «Дорога в осінь.Вибрані поезії». Лауреат літературних премій ім. П.Тичини, ім. Е.Багрицького.
Павловський Станіслав Степанович народився 11 січня 1946 року на станції Ємилівка. Згодом родина переїхала у м. Первомайськ Миколаївської області, де виріс майбутнійпрозаїк і здобув середню освіту. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету і. Тараса Шевченка.Працював завідувачем редакцій видавництв «Мистецтво» та «Молодь». Автор книги «Чиста вода з Бугу», до якої ввійшли оповідання, сатирично – гумористичної книги «Бути цього не може та роману «Бронтозаври на випасі». Помер 2010 року.
Полянецький Віктор Анатолійович народився 15 жовтня 1951 року в с. Капітанка. Закінчив Харківський інститут культури та філологічний факультет Харківського державного університету. Працював директором Капітанського сільського будинку культури, автором, редактором заводського радіомовлення, директором літературного музею, журналістом. Нині головний редактор газети «Южная магистраль» Південної залізниці. Член НСПУ, член Спілки журналістів України. Автор таких книг: «З буднів складається життя» (1997), «На благо» (1998), «Доки серце болить» (2002), «За другим каменем» (2003), «На гостинах» (2006). «З чистої води» (2007), «Третім часом» (2008), в перекладі російською мовою – «Калина візрела»(2004), в перекладі білоруською – «Бацьку сустракай» (2005). Лауреат премій імені Петра Василенка, імені Кості Гордієнка, імені Степана Шеврякова. У 2007 році книга «На гостинах» відзначена Міжнародною премією фонду Воляників-Швабінських при фундації Вільного університету в  Нью-Йорку (США), у 2010 році книга «З чистої води» - Всеукраїнською літературною премією імені Михайла Чабанівського.
Розвозчик Петро Іларіонович народився 13 серпня 1957 року в с. Вербове. Середню освіту здобув у Голованівській СШ №1. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Працював у школі, зараз начальник відділу довузівської підготовки Білоцерківського інституту економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».  Заслужений учитель України. Автор таких книг: «Коні волі», « На долонях подорожника», «Земля Світовида». Член НСПУ. Лауреат премії імені І.С.Нечуя-Левицького.
Сиволап Петро Спиридонович народився 1 січня 1929 року в с. Полонисте. Студенто Львівського університету ім. І.Франка уже виступав як сформований поет. На його вірші композитори писали музику, їх друкували газети й журнали. З часом вийшла перша книга лірики «Калинова Ятрань», яку тепло сприйняли читачі. Потім були  «Дев’ятий вал», «Голос землі»… Багато років Петро Спиридонович працював на журналістській ниві, що сприяло вдосконаленню його творчості. Лауреат премії імені Юрія Яновського.
Ткаченко Сергій Іванович- поет, перекладач. Член НСПУ, кандидат філологічних наук. Народився 13 травня 1951 року в с.Ново-Шепеличі Кіївської області. Дитячі роки пройшли в с. Свірневе, Голованівську та Ульяновці. Автор збірок поезій та перекладів: «Сповідь правнука сільського писаря», «Ужинок осміннього поля», «Храм Дани». Редактор журналу «Ятрань». Працює в ООН (Нью-Йорк, США).
Чамлай Борис Феоктистович народився 10 квітня 1931 року в с.Розкішне. Навчався в Кіровоградському державному педагогічному університеті. У цей же час майже у кожному номері студентської багатотиражки «Радянський студент» зустрічаються його публікації: замальовки, нариси, поезії і, звісно ж, байки. Але до Спілки письменників України  Борис Чамлай увійшов в першу чергу як гуморист, маючи три книги. Усі книги містять байки, гумористичні мініатюри. Збірку «Власна думка» свого часу видала стотисячним тиражем «Бібліотека «Перця». Остання книга гумориста «Ментальність диявола» побачила світ за рік до його смерті – у 2000 році.
Шевряков Степан Васильович народився 22 травня 1937 року в селищі Головапнівськ. У 1958 році закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут, філологічний факультет. Працював учителем, директором школи, інспектором шкул відділу освіти Голованівської райдержадміністрації. Автор поетичних збірок «Ватерлінія серця» (1994), «Заповітне»(), які вже видали після його смерті дружина та донька. Помер 28 січня 1982 року.


пятница, 21 марта 2014 г.

Районний конкурс читців "Тарасовими шляхами",присвячений 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка

Сценарій
районного  конкурсу  читців « Тарасовими шляхами»,
присвяченого 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка

  Ведуча.  В історії кожного народу є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Григорович Шевченко, якому судилося стати «володарем в царстві духа», національним генієм і духовним пророком, апостолом правди, заступником знедолених.
                      Сьогоднішній конкурс читців « Тарасовими шляхами» – це свято Кобзаря, його вічної, нев’янучої творчості, полум’яного слова.
                      Оскільки творчість Тараса Шевченка вивчається у кожному класі, то учасниками змагання будуть учні 5-11 класів загальноосвітніх шкіл району.
                      Дорогі діти! Вашу майстерність буде оцінювати компетентне журі у складі:
 Наталія Костянтинівна Кирилюк – заступник голови районної державної адміністрації;
Михайло Анатолійович Коломійчук – начальник відділу освіти райдержадміністрації;
Тетяна Володимирівна Піщик – начальник відділу культури, туризму та культурної спадщини райдержадміністрації;
Олена Олександрівна Коверко – завідувач районної бібліотеки для дітей;
Олена Іванівна Гончарук – методист районного методичного кабінету відділу освіти;
Поліна Леонідівна Цьока – методист районного методичного кабінету відділу освіти;
Ірина Анатоліївна Рибак – методист районного методичного кабінету відділу освіти.
                      Журі враховуватиме
-         художній рівень виконавської майстерності;
-         відповідність твору репертуару;
-         рівень сценічної культури;
-         індивідуальність виконавця.

Виступ оцінюється за 10-бальною системою.
             Перед конкурсом було проведено жеребкування учасників. За його результатами один за одним ви будете читати поезії, уривки  з поем Т.Г.Шевченка.
       
            Конкурс розпочинає _________________. Вона читає____________.


(Поезія ___звучить у виконанні____; декламує; читає; виконує; _____пропонує вашій увазі______)

 Ведуча.  Ось і виступив останній учасник  конкурсної програми. Шановне журі! Просимо вас підрахувати бали, визначити, хто ж переміг у змаганнях.     Діти! Поки журі підводить підсумки ваших виступів, ви візьмете участь у вікторині. Пригадайте, будь ласка, біографію та творчість Тараса Григоровича Шевченка.

                             Вікторина (додаток).
Ведуча. Гарно ви знаєте біографію та творчість Великого Кобзаря.

Ведуча. Слово для оголошення результатів конкурсу читців надається голові журі конкурсу. Нагородження переможців.

Ведуча. Творчість Тараса Григоровича Шевченка – це книга буття українців, своєрідна візитна картка українського народу.
«Учіться, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь,»- ці слова талановитого  поета ніскільки не втратили своєї актуальності і сьогодні.
               Ми сьогодні ще раз з вами переконалися у поетичній величі та неперевершеності сили таланту Кобзаря. І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами, як весняні води могутнього Дніпра, лине вічно живе в народі слово ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ.






                                                                                                 Додаток
                                            В І К Т О Р И Н А
1.    Назвати імена батьків Тараса Шевченка.
                                                                  (Катерина, Григорій)
2.    Де і коли народився поет?
(ст. ст. 25 березня/ новий ст. 9 березня 1814 року у с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині ( нині Черкаська область)
3.    Якого віку був Тарасик, коли померли його матуся, батько?
( 9 років – мати 1823 р., 11 років – батько 1825 р.)
4.    Село, у якому Т.Шевченко провів дитинство?
                                                                            (Кирилівка)

5.    У яких творах поет пише про своє нещасливе дитинство?
(«Мені 13-ий минало»; «Сон»(«На панщині пшеницю жала»); «І виріс я на чужині», «І золотої, й  дорогої»)
6.    Хто вперше розповів  майбутньому поетові про козаччину?
                                                                           ( Дід Іван)
7.    Ким служив Тарас Шевченко у пана?
                                                                        (Козачком)
8.    Коли Т.Г.Шевченка викупили з кріпацької неволі?
                                                                      (22 квітня 1838 р.)
9.    Який талант проявився у Шевченка раніше – поета чи художника?
( Ще в дитинстві у Тараса з’явилися здібності до малювання)
10.          Як називалася перша збірка творів Тараса Шевченка? Скільки творів увійшло до неї?
                                                          ( «Кобзар»,  8 творів)
11.          Назвати псевдоніми Т.Шевченка?  (Кобзар, Дармограй)
12.          Де і коли був заарештований  Шевченко?
( У квітні 1847 року на переправі через Дніпро в Києві)
13.          Який композитор написав близько 100 мелодій на слова Шевченка?
                              (Український композитор Микола Лисенко)
14.          Якою відомою піснею розпочинається поема «Причинна»?
                                             («Реве та стогне Дніпр широкий»)
15.          З якої поеми ці рядки?
                                Кохайтеся, чорнобриві,
                                Та не з москалями.
                                Бо москалі – чужі люди,
                                Роблять лихо з вами.
                                                                              («Катерина»)
16.          У якому творі героїня  призналася, що вона його мати?
                                                                            («Наймичка»)

17.          У якому творі матері сниться щасливе життя сина?
                       (Вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала…»))

18.          Переклад якого уривка поеми Київської Русі зробив Шевченко?
                   («Плач Ярославни» із «Слова о полку Ігоревім»)

19.          До кого звернене «Посланіє» Шевченка?
                 («І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм»)
20.          Найвідоміший драматичний твір Т.Шевченка?
                                                        («Назар Стодоля»)

21.          Як називався записник, у якому Тарас Шевченко записував свої твори під час заслання?
                                                                 (Захалявна книжечка) 

22.          За участь  у якому таємному товаристві було засуджено поета?             
                                                  ( Кироло-Мефодіївське товариство)
23.          Скільки років провів Шевченко на засланні?
                                                                                    (10)

24.          Яка картина Шевченка носить таку ж  назву, як і його поема?  
                                                                                      («Катерина»)

25.          Український письменник, у якого Шевченко був боярином на весіллі.
                                                                        ( Пантелеймон Куліш)

26.          Яку книгу для навчання грамоти створив письменник?
                                                                                          («Буквар»)
27.          Прізвище російського письменника, портрет якого намалював Карл Брюллов, щоб розіграти його в лотерею і викупити Тараса Григоровича з кріпацтва»
                                                                                        (Жуковський)

28.          Художник-земляк, з яким зустрівся Тарас Шевченко у 1835 р. в Літньому саду в Петербурзі?
                                                                                     (Іван Сошенко)

29.          Які художні твори про життя Т.Г.Шевченка ви знаєте?
(С.Васильченко «В бур’янах», О.Іваненко «Тарасові шляхи», О.Ільченко «Петербурзька осінь», Л.Смілянський «Поетова молодість» та інші)

30.          Коли за життя Шевченка виходили збірки його творів під назвою «Кобзар»?
                                                                       (1840, 1844?,1860 роки)

31.          Мандрівні музиканти-співці
                                                                                          (Кобзарі)

32.          З якого твору рядки?
   Тече вода в синє море,
   Та не витікає:
   Шука козак свою долю,
   А долі немає.
                                                                                          («Думка»)
  Будеш, батьку, панувати,
  Поки живуть люди;
  Поки сонце з неба сяє,
  Тебе не забудуть!
                                          («На вічну пам’ять Котляревському»)
Ішов кобзар до Києва
Та сів спочивати;
Торбинами обвішаний
Його повожатий,
Мале дитя, коло його
На сонці куняє,
А тим часом старий кобзар
Ісуса співає
(«Катерина»)
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Марне зеленіє.
Кругом поле, як те море
Широке, синіє
(«Тополя»)
Квіти мої, діти мої!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав!
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав.
(«Думи мої, думи мої»)
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла – червоніла.
І день, і ніч гвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться…
(«Гайдамаки»)
Дивлюсь, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють
(«Сон»)
Іде Марко з чумаками.
Ідучи, співає,
Не поспіша до господи –
Воли попасає
(«Наймичка»)

Семя вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає
(«Садок вишневий коло хати»)



Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило
(«Мені тринадцятий минало»)

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани, і гори –
Все покину, і полину
До самого Бога,
Молитися…
(«Заповіт»)
Аж страх погано
У тім хорошому селі.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись
Стави буряном поросли
(«І виріс я на чужині»)
Любо, любо стало
Пташечка зраділа
І защебетала
(«Зацвіла в долині червона калина »)
А ще до того, як побачу
Мало хлопчика в селі
Мов одірвалось от гіллі,
Одно - однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
(«І золотою й дорогою»)
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала…
(«Якби ви знали паничі»)

І усміхнулася небога,
Проснулася – нема нічого
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила…

(«Сон» («На панщині пшеницю жала»))